Між гарбузами соняхи зросли,
Голівки підняли над їх крислате листя,
Радіють, що від затінку втекли,
Що можуть бачити, як сонечко іскриться.
Дивуються: навколо стільки місця,
Що вистачить для всіх, ті ж гарбузи
Усе б затінили, усе б повзли...
Куди, захланні, схаменіться!
Потрібно сонце всім, і волю люблять всі,
Всі хочуть простору і світла, і кохання,
Ви ж протиставили свободі і красі
Свої корисливі амбітні пожадання.
Даремні ваші, гарбузи, старання.
Вам не привласнити ні сонця, ні небес,
Вам не затьмарити божественних чудес
Й не погасити ясні поривання.
І соняхи ростуть собі – та й все.
Ну що їм гарбузи пузаті й гонористі?
Їм сонце радість і тепло несе
Й голубить їхні голови вогнисті.
Їм сонце шле цілунки чисті
І поїть силою для впевнених зусиль
Геть відкидати всю зневагу й біль
Й дивитись мужньо в далі променисті.
Комментарий автора: Моя дружина посадила між гарбузами соняхи, не подумавши про те, що гарбузи розростаються так, що затінюють все навколо, навіть бур'яни під ними гинуть. Здавалося, що те саме буде й зі соняхами. Але раптом соняхи потягнулися вгору - і їм перестали бути страшними будь-які гарбузи. Поезія присвячена другу Юрію Серьогіну до дня його народження.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Паучок - Оксана Тищенко - Осанна "Фу",- скажут некоторые из вас о пауках,- какие они мерзкие",- некоторые люди бывают мерзкими, когда сами выбирают и позволяют себе такими быть.
А как Вы смотрите на жизнь?
Поэзия : Певица... - Сотниченко Андрей 2001.Тут необходимо пояснение-собака наша(афганская борзая)Соланж,прожившая с нами более12лет,действительно обожала петь,и-самое невероятное-умела(конечно,не так как человек,и все же..),тому есть много свидетелей-гостей наших,коих мы с удовольствием "потчевали" этим сюрпризным "блюдом".Пела она только под аккомпанемент ф-но(живой звук),отличала от магнитофона,или чего-то другого.Невероятно,но факт-ради пения бросала еду,все,заслышав звуки,бежала в зал,непременно залезала на кресло(занимала певческую позу)и-пела.В репертуаре,правда,были,в основном,2 особо полюбившиеся ей песни-"Колыбельная"Гершвина и наша незабвенная "Мурка"(под другое не желала петь!)Вот такое богемное создание:)Нам это,само собой,доставляло массу радости.Об этом,собственно,и стихи..
