Давлю педаль .Уже совсем темнеет.
Сегодня я свободна ото всех.
Стекло узором медленно потеет.
Я сделаю погромче пятый трек.
Под ритмы музыки, под рёв движка и ветра,
Пронзая сумерки, спешу на встречу с ним.
Пока он здесь, пока ни там, ни где –то,
Пока он близко - нам побыть одним.
Звонит мобильник. Убавляю скорость.
Подруга собирается придти.
Но для меня звонок такой не новость,
Не добежит, задержится в пути.
Она спешит ко мне уже годами.
Я понимаю - суета, дела.
Уже не жду. Не маюсь вечерами.
Я в одиночестве изюминку нашла.
Одна? Удачно! Планов нет на вечер.
Друзья забыли в горы пригласить.
Никто не назначает важной встречи,
А дети к бабушке поехали гостить.
Приду к нему! И сяду в его кресло.
Не буду дома гладить, убирать,
Не буду жарить и лепить из теста,
Уроки делать, что-то зашивать.
Неужто я сегодня не в упряжке?
Гоняю мысли…Светофор.Обгон.
А на сиденье важные бумажки…
Пусть подождут! Сегодня главный – он!
К нему! К нему! Ещё совсем немного.
Уже! Вот поворот, ручник и дом.
Он ждёт меня и встретит у порога
Мы, наконец, побудем с ним вдвоём.
Он все дела отложит, знаю точно.
Не будет слишком занят или спать.
И днём и ночью. Без звонка. И срочно…
Готов меня в объятия принять.
Вот лестница. Пролёты и перила.
Сейчас спокойно выдохну, сейчас.
Этаж за этажом и вот квартира.
За этой дверью не тревожьте нас!
У нас с ним здесь – отдельная планета.
Он здесь живёт, но у меня есть ключ.
Не беспокойте нас хотя бы до рассвета,
Чего бы не было – землетрясенье, путч…
Я буду с ним - дефолд или планёрка,
Война, горгаз , посылка, или гол…
И в дневнике что двойка, что пятёрка…
Ведь главное - что я есть и есть он.
Когда я с ним – весь внешний мир сгорает.
Теряют смысл проблемы и дела.
Вхожу, снимаю обувь, сердце тает.
Я крепко накрепко замки все заперла.
Парфюм его. Он здесь. Он где-то рядом.
Здесь пахнет святостью, величьем, чистотой.
А в воздухе защита и ограда
Висит как купол над моею головой.
«Пришла к Тебе» - скажу и разрыдаюсь.
Всё выскажу и прокричу всю боль.
И упаду. И шепотом покаюсь.
И снова стану новой и другой.
Я спрячусь в Нём. Уткнусь в плечо с любовью.
И не один решу я с Ним вопрос.
Зажмурившись, реву.…Своею Кровью
Купил мне эту встречу мой Христос.
В квартире маленькой своей сижу без света,
Но свет из глаз Его струится в дух …
У нас с Ним здесь – отдельная планета.
Бог самый лучший, самый верный Друг.
3 ночи 4 сентября 2008 год
Комментарий автора: В начале стихотворения я умышленно писала о Нём с маленькой буквы.Не знаю, но так по моему создаётся интрига и стихотворение читать интересней.Этот " он" постепенно становится " ИМ". Это так и есть...В людях- в родных, друзьях и подругах мы часто ищем утешение.Но оно только у Господа.И никто нас так не поймёт, как Он.
Наталья Шевченко ,
USA , WA , Vancouver
Меня зовут Наталья Шевченко. Моё желание-не прожить впустую это время на земле, но приобрести сердце мудрое, преобразиться в характер Христа и успеть приобрести для Него многие души. Приглашаю вас на мой сайт: www.tashapsalom.com
где вы сможете ближе познакомиться со мной и с моим творчеством,подписаться на свежие произведения, услышать мои первые песни, а так же приобрести мой сборник стихотворений, вышедший в 2013 году. Добро пожаловать! e-mail автора:prikosnovenie@yahoo.com сайт автора:Псалмы Натальи Шевченко
Прочитано 13875 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Наташа, спасибо! Очень знакомое и близкое... Благословений!!! Комментарий автора: Спасибо.
Agapi
2008-09-06 11:21:04
Отлично!
Да хранит тебя Господь и благословит.
Нина
2008-09-06 12:07:54
Наталья, замечательно, очень трогает! Комментарий автора: Спасибо.
Марина Н.
2008-09-07 18:01:19
Очень понравилось! Спасибо, Наташа.
Larisa
2008-09-16 18:39:45
Вкусивший знает как благ Господь!
нина симонова
2008-09-18 14:50:51
Превосходно-очень нравятся ваши стихи.
Сергей Гажула
2008-10-11 22:15:56
Я в шоке!!! нет слов прекрасный стих
Olga Meister-Eberhard
2008-11-24 20:50:10
Прекрасно и удивительно.
Лариса П.
2009-02-22 21:42:17
Вот! Еще один из самых сильных стихотворений!!!
Галина Коротаева
2010-01-22 08:38:48
Я в восторге
Сона
2012-03-09 07:08:20
Наташа, ты так хорошо выразила, что никто и ничто, кроме Бога, не может дать нам то, о чем мечтает наша душа - это Совершенная Любовь.Когда же наконец мы это поймем? Спасибо за стих, Наталья.
Юлия Мукенди
2012-10-16 22:19:20
У меня нет слов......
Бурдукова Галина
2013-12-05 15:23:23
Великолепно , спасибо Вам за такие слова. Так и есть, самый самый Друг, Господь , никогда не предаст и всегда поймет и все простит.
нараевская инна
2015-05-15 21:24:59
И мой, ИИСУС самый лутший друг.Спасибо Господу за тебя Наташа.Люблю тебя очень.Стихи твои читаю всем
Аля Туркеева
2016-01-26 14:50:40
Как легко читаются и ложатся на душу слова, как восхождение по ступеням вверх. Написано на одном дыхании.
Вера Бухенко
2018-04-24 07:32:09
невозможно читать без слез как же этот стих рассказать в церкви
Руслана Ковальчук
2019-09-15 19:31:34
Перечитываю много раз.Проникаюсь всей глубиной стихотворенья,иногда это для меня как молитва.Вот так и хочется приходить к моему Богу...спасибо
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.