Вмиваються верби холодними росами,
Розчісує бороду сивий туман…
Настала пора зустрічатися з осінню.
Сумує за літом зажурений лан.
Ще вдосвіта клен понатрушував золота
Найвищої проби на стежку і дах;
На борошно збіжжя достигле помолоте…
До самого обрію стелеться шлях,
Який починали Ви днини осінньої
З об’єднання мрій, почуттів та думок,
З любові жертовної, вірної, сильної;
Цей шлях повсякденно освячував Бог.
Дорога була не калиною вквітчана,
Та Батько Любові попереду йшов,
Багато терпіння Ви в Нього позичили,
Воно, як рілля, а зростає Любов,
Висока і чиста. Немає в ній заздрощів,
Нема слів нечемних, нечистих думок,
Їй Істина - хліб, щира правда - їй радощі.
Незмінна вона, бо Любов’ю є Бог.
Тримайтесь за Нього від ранку до вечора
Осінньої днини й у пору снігів;
Хай влада Його буде незаперечною
Завжди, аж до Божих святих берегів.
Прочитано 10404 раза. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Это не человек, а Господь. Любовь Его настоящая и верная. Спасибо,Надюша. Комментарий автора: Безусловно. Юбиляры, которым это было написано, так и говорили.Да и кто может сказать иначе. В свете последних событий, просто прожить столько уже чудо Божье, а прожить в любви и святости- цепь чудес.
Поэзия : Письмо Христово - Олейниченко Максим Сергеевич «Вы – наше письмо, написанное в сердцах
наших, узнаваемое и читаемое всеми
человеками ; Вы показываете собою, что
вы – письмо Христово, через служение
наше написанное не чернилами, но Духом
Бога живого, не на скрижалях каменных,
но на плотяных скрижалях сердца»
2 Кор. 3: 2,3.
