Старые глаза
Выцвели и потускнели,
Смотрят на меня -
Чтото высказать хотели...
Мысль,как змея,
Извернувшись ускользнула
Погасила здравый огонек..
Тихою свечой
Задрожало в них страдание.
Черным палачом
Встало горькое отчаянье,
И Хлестнув бичом
Память больно полоснуло,
Мыслей редких перекрыв поток.
Снова все забыл.
Потерялась мысль бесследно.
Сам себя спросил:
"Кто я? Где?" И нет ответа.
В них испуг застыл,
Стало горько, стало больно,
Потекла соленая слеза...
Памяти толчки...
Рвется,словно кинолента
В мелкие клочки
Кадр каждого момента.
Серые зрачки
Смотрят пристально и долго
Силясь вспомнить нужные слова.
Жизнь коротка...
Отсмеялась эхом звонко,
Отсчитав года
Вдруг разбилась на осколки...
Только иногда
Отразится мимолетно
Вспыхнув искрой в выцветших глазах .
Старость...это зов
Кануть в вечное забвение,
Недостаток слов
И рассудка помутнение,
Он почти готов
Жизни шаг последний сделать
Он и так уже почти что прах....
Годы не щадят.
И сплетают паутины
Став в нестройный ряд
Некрасивые морщины
Жалко этот взгляд
Незаполненный, бесцельный,
Смысл жизни в нем не отражен
Он уже устал...
Боли в теле...это муки
Он уже позвал
Смерть; и он готов к разлуке,
Только страх сковал
Бездна изнутри взывает,
Что он Богом так и не спасен...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
